прикріплювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
прикріплювати — 1) = прикріпляти, прикріпити (до чого міцно, надійно приєднувати що н. до чогось), закріплювати, закріпляти, закріпити (на чому), прилаштовувати, прилаштувати, приладновувати, приладнувати, приладнати, приладжувати, приладити, приробляти,… … Словник синонімів української мови
прикріпити — див. прикріплювати … Український тлумачний словник
прикріплювання — я, с. Дія за знач. прикріплювати … Український тлумачний словник
прикріпляти — див. прикріплювати … Український тлумачний словник
прикріпити — див. прикріплювати … Словник синонімів української мови
прикріпляти — див. прикріплювати … Словник синонімів української мови
приліплювати — юю, юєш, недок., приліпи/ти, ліплю/, лі/пиш; мн. прилі/плять; док., перех. 1) Прикріплювати що небудь до чогось чимсь липким. || Прикріплювати що небудь липке до чогось. || перен., розм. Ненадійно поміщати що небудь на чомусь; притуляти. 2) розм … Український тлумачний словник
наліплювати — юю, юєш і рідко наліпля/ти, я/ю, я/єш, недок., наліпи/ти, ліплю/, лі/пиш; мн. налі/плять; док., перех. 1) Прикріплювати що небудь до чогось, перев. клеєм або іншою липкою речовиною. 2) Ліплячи, виготовляти що небудь у якій небудь кількості … Український тлумачний словник
начіплювати — юю, юєш, недок., начепи/ти, чеплю/, че/пиш; мн. наче/плять; (тільки велику кількість) начіпля/ти, я/ю, я/єш, док., перех. 1) Чіпляючи, навішувати на що небудь; прикріплювати до чогось і т. ін. 2) розм. Надягати на себе що небудь. || розм.… … Український тлумачний словник
